Опыление сада

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2019, 15:43

ШТУЧНЕ ЗАПИЛЕННЯ
Навесні чоловічі квітконоси ліщини зазвичай розвиваються значно раніше, ніж жіночі і є більш вразливими для низьких температур. В суворі зими та під час весняних приморозків вони підмерзають в першу чергу. Дуже рідко відбувається так, що підмерзають всі чоловічі квітконоси, а жіночі залишаються неушкодженими. Якщо на плантації залишається 30-40% неушкоджених чоловічих квітконосів ліщини, то кількості пилку, що ними продукується, буде достатньо для запилення жіночих квітконосів. Однак іноді стається так, що підмерзає більший відсоток чоловічих квітконосів, і, відповідно, кількість пилку, що ними продукується, є недостатньою для запилення загальної кількості жіночих квіток на плантації. В такому випадку відбувається значне зниження врожайності плантації ліщини.

Цьому можна запобігти, застосувавши штучне запилення.

З цією метою в період повного спокою дерев, але перед початком сильних морозів, зазвичай у грудні, з дерев необхідно зрізати частину гілок з великою кількістю чоловічих квітконосів. Зрізуються ті гілки, які навесні мають бути видалені при обрізці дерев. Їх зв’язують в пучки і розміщують в прохолодному приміщенні, зануривши кінці зрізаних пагонів в вологий пісок. Під кінець січня їх переносять в тепле приміщення з температурою 18-22С і занурюють кінці пагонів в ємності з водою. Через кілька днів чоловічі квітконоси починають розпускатися, і з них починають висипатися жовті зернинки пилку. Перед висипанням пилку, під посуд з гілками слід покласти білий папір, з якого буде простіше зібрати пилок. Пилок засипається до сухої ємності (пробірки, пляшечки та ін.), яка щільно, герметично замикається.

Пилок зберігається при температурі 2-4 0С.

Під час повного цвітіння жіночих квітконосів, зібраний пилок слід вимішати з торф’яним пилом і опилити ним дерева. Можна також пилок додати до води і для запилення застосувати оприскувач.

Пилок, що обприскується в суміші з водою, швидко висихає на повітрі і, потрапляючи на жіночий квітконос, запилює його.

Існує інший, менш трудомісткий метод: зібрані гілки з чоловічими сережками зберігають в прохолодному приміщенні до того часу, поки на плантації зацвітуть жіночі квітконоси. Тоді гілки переносять до теплого приміщення з температурою 20-24 0С. Коли сережки починають розпускатися, їх вставляють до ємностей з водою і переносять під дерева чи на дерева. Зернятка пилку, що висипаються з сережок, розносяться повітрям на відстань до 100 м.

Крім того, штучне запилення можна проводити ще таким методом: гілки після весняної обрізки залишають в міжряддях. В період, коли повністю зацвітають жіночі квітконоси, косаркою-дробаркою в міжряддях подрібнюються залишені гілки. Під час цього пилок, що знаходиться в сережках, висипається з них, піднімається в повітря і запилює жіночі квітконоси. Це є досить хороший спосіб штучного запилення ліщини. Оскільки загалом чоловічі квітконоси раніше, ніж жіночі, то досить часто трапляється так, що жіночі квітконоси, що зацвітають пізніше, залишаються не запиленими тому, що чоловічі сережки вже відцвіли.

При застосуванні даного методу, на зрізаних гілках, що залишаються в міжряддях, чоловічі сережки розцвітають пізніше, ніж на деревах і відповідно, своєчасно можуть запилити жіночі квітки, що розцвітають пізніше.

Взято з

http://golden-nuts.com.ua/latest-news/-1.html
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2019, 15:55

Запилення сільськогосподарських культур бджолами
Written by bogdannew
Запилення і запліднення квіткових рослин

Статеве розмноження квіткових рослин здійснюється шляхом утворення та поширення насіння. Утворенню насіння передує процес запліднення, тобто злиття чоловічих і жіночих статевих клітин. Ці клітини дозрівають в особливих органах, розташованих в квітці.

На рисунку 24 показано будову квітки вишні. Всередині квітки знаходяться головні його частини; тичинки, або чоловічі органи, і між ними маточка, або жіночий орган квітки. Кожна тичинка це нитка з потовщенням – пилником (пилковим мішечком) на кінці, в якому дозріває пилок. Маточка має вигляд як би подовженого глечика; його розширена, порожня всередині, частина називається зав’яззю. У ній містяться сімябруньки – зачатки майбутнього насіння. Вище зав’язі піднімається звужена частина маточки – стовпчик, що закінчується розширенням – рильцем.

Строение цветка вишни
Изображение
Рис. 24. Будова квітки вишні:

1 – квітка в розрізі, посередині видно маточку, навколо нього тичинки; 2 – тичинка з пилником; 3 – маточка.

Чоловічі статеві клітини утворюються в пильовиках тичинок, жіночі – в глибині зав’язі квітки, в сімябруньках. Дозрілий пилок, висипавшись з пиляків, повинен потрапити на липку поверхню рильця маточки.

Процес перенесення пилку з тичинки на маточку називається запиленням.

Після того, як відбулося запилення, порошинка, прилипла до рильце маточки, проростає у вигляді трубочки і проникає всередину зав’язі, де і відбувається злиття чоловічих і жіночих статевих клітин, тобто відбувається запліднення, в результаті якого утворюється насіння.

Самозапилення і перехресне запилення

Якщо пилок потрапляє з тичинки на маточку тієї ж або іншої квітки цієї ж рослини, то відбувається самозапилення; якщо ж пилок потрапляє на квітку іншого примірника рослини, виходить перехресне запилення. Деякі культурні рослини, наприклад горох, вика, соя, овес, ячмінь, розмножуються шляхом самозапилення. Більшість же квіткових рослин вимагає перехресного запилення, в результаті якого утворюється більше зав’язі, плоди та насіння виходять більші і з цього насіння виростають більш потужні і більш життєздатні рослини. З перехресно-запильних рослин деякі частково зберегли здатність до самозапилення. Якщо чомусь перенесення пилку з іншої рослини не відбулося, квітка може запилитися своєї пилком, але при цьому насіння і плоди виходять більш дрібні. До рослин, що зберегли здатність до самозапилення, відносяться соняшник, люцерна, бавовник, груша, малина, смородина, аґрус, гарбуз, льон-довгунець, жито, кукурудза і деякі інші. Поряд з цим є багато рослин, позбавлених можливості самозапилення, наприклад конюшина, еспарцет, конопля. Отже, за характером запилення сільськогосподарські культури поділяються на три групи: 1) самопильні рослини, 2) перехреснозапильні, такі що зберегли можливість до самозапилення, 3) виключно перехреснозапильні рослини.

Способи перенесення пилку між рослинами

Для перехресного запилення необхідно, щоб пилок переносився іноді на великі відстані. Цю роботу виконують вітер і комахи, в залежності від чого рослини поділяються на вітрозапильні і комахозапильні. Одні й другі мають своєрідні пристосування для найкращого запилення.

У вітрозапильних рослин – жита, кукурудзи, берези, тополі, сосни та інших – непоказні дрібні квітки виділяють дуже велику кількість сипучого, легкого пилку, який носиться в повітрі і потрапляє на жіночі частини квітки, але при цьому переважна більшість пилинок розсіюється марно.

У комахозапильних рослин пилку утворюється порівняно мало, причому він липкий і вітром не переноситься. Але зате у таких рослин виробилися пристосування для залучення комах: їх квітки виділяють солодку рідину – нектар, видають аромат, мають яскраво забарвлені віночки і зазвичай зібрані в далеко помітні суцвіття. Нектар служить приманкою для комах, тоді як аромат, забарвлення віночків і форма суцвіття допомагають їм швидше знаходити квітки. Відвідуючи квітки, комахи переносять присталий до їхнього тіла пилок і обпилюють маточки квіток. Дуже важливо, що комаха, відвідуючи багато квіток даного виду, несе на собі суміш пилку з різних екземплярів рослин. З цієї суміші на рильце квітки проростає той пилок, який забезпечує найкраще запліднення. Наукою доведено, що таке вибіркове запліднення сприяє отриманню найбільш здорового, життєздатного потомства.

Перенесення пилку у деяких видів рослин може здійснюватися як вітром, так і комахами. До таких рослин відносяться виноград, льон, гречка і деякі інші.

Пристосування що перешкоджають самозапиленню рослин,

У багатьох рослин виробилися пристосування, що перешкоджають самозапиленню і сприяють перехресному запиленню. Абсолютно неможливе самозапилення у так званих дводомних рослин. До них відносяться, наприклад, верба, тополя, конопля. На одному екземплярі таких рослин всі квітки містять тільки тичинки, на іншому – тільки маточки. У деяких видів рослин (наприклад, у огірка, дині, гарбуза, ліщини, берези) роздільностатеві квітки поміщаються на одному екземплярі; такі рослини називаються однодомними. Внаслідок поділу квіток на чоловічі і жіночі можливість перехресного запилення збільшується.

Більшість рослин має двостатеві квітки, в яких тичинки і маточки знаходяться в тісному сусідстві. Однак у них виробилися різні пристосування для перехресного запилення. Наприклад, в квітках соняшника, аґрусу, груші відбувається неодночасне дозрівання тичинок і маточок, що перешкоджає самозапиленню. У гречки, медунки, дербенника-плакуна перехресне запилення можливе завдяки тому, що у них квіти з різностовбчатими органами: на одних екземплярах рослини квітки мають довгі тичинки і короткі маточки, а на інших примірниках, навпаки, – короткі тичинки і довгі маточки (рис. 25 ). Комаха, добуваючи нектар, зачіпає черевцем на одних квітках довгі тичинки, а на інших – довгі маточки і таким чином здійснює перехресне запилення; занурюючи головку в квітки за нектаром, комаха в одних квітках торкається хоботком до коротким тичинок, а в інших – до короткої маточки; при цьому також відбувається перехресне запилення.

Разностолбчатость в цветках гречихи
Изображение
Рис. 25. Різностовбчатість в квітках гречки:

1 – довга маточка і короткі тичинки; 2 – довгі тичинки і коротка маточка.

У деяких рослин перехресне запилення гарантується тим, що квітки самобезплідні. Наприклад, у червоної конюшини або еспарцету пилок, потрапляючи на маточку цієї ж або іншої квітки, але тієї ж рослини, не проростає. У багатьох видів плодових дерев самобезплідність поширюється на цілий сорт, і для нормального плодоношення необхідно, щоб в саду був певний набір так званих сумісних сортів плодових дерев, що запилюють один одного. Майже всі сорти яблуні, груші та черешні, а також багато сортів сливи, вишні, абрикоса самобесплідні, і для їх запліднення необхідно міжсортові запилення.

Комахозапильні сільськогосподарські культури

Більшість видів сільськогосподарських культур запилюється перехресно. Відомо, що у одних рослин, наприклад у жита, пшениці, кукурудзи, перехресне запилення відбувається за допомогою вітру, тоді як у багатьох культур переносниками пилку служать комахи. За допомогою комах запилюють наступні культури:

Зернові та кормові – гречка, конюшина червона, біла, рожева, люцерна, еспарцет, серадела, буркун.

Олійні та технічні – соняшник, гірчиця, рапс, рижик, бавовник, кунжут, льон-довгунець, цикорій, кенаф, чайний кущ, тунгове дерево.

Ефірномасличні -коріандр, аніс, кмин, герань, м’ята, шавлія.

Плодові і ягідні – яблуня, груша, слива, вишня, черешня, малина, ожина, смородина, аґрус, полуниця, суниця, персик, абрикос, виноград, мигдаль, японська хурма, апельсин, лимон.

Баштанні та овочеві – кавун, диня, гарбуз, кабачки, огірки, а також насінники капусти, брукви, ріпи, редису, цибулі.

Медоносні бджоли – основні запилювачі культурних рослин

На квітках перерахованих вище культур можна зустріти різних комах, але головна роль в запиленні сільськогосподарських культур належить медоносним бджолам, які виконують близько 80% всієї обпилювальної роботи. З диких комах-запилювачів на квітках можна зустріти джмелів, поодиноких бджіл, ос, мух, жуків, клопів, трипсів, різних метеликів. Велика частина диких комах є слабкими обпилювачами, тому що вони відвідують квітки нерегулярно; крім того, багато хто з них має гладку поверхню тіла, до якої погано пристає квітковий пилок. Ряд диких комах-запилювачів є шкідниками сільського господарства, і з ними ведеться завзята боротьба.

З диких комах-запилювачів найбільшу користь приносять джмелі. Подібно бджолам, вони харчуються тільки нектаром і пилком. Але джмелів для запилення далеко недостатньо, і кількість їх дуже мінлива. Сім’я джмелів нечисленна; до того ж до зими всі робочі особини вимирають, і зимує тільки плодова матка. Навесні, коли потрібно запилювати сади та ягідники, робочих джмелів ще немає.

Медоносні бджоли як запилювачі мають величезні переваги перед усіма іншими комахами. Кількість робочих особин в бджолиній сім’ї приблизно в 300 разів більша, ніж в родині джмелів. Для створення в своїх оселях більших запасів корму бджоли працюють на квітках безперервно і енергійно. При вильоті в поле одна бджола за день відвідує до 4000 квіток; льотні бджоли однієї сильної сім’ї відвідують за день 40-60 млн. квіток. Сім’ї, що перезимували запилюють рослини рано навесні, коли дикі комахи ще не розмножилися. Навіть взимку бджіл використовують для запилення тепличних культур, чого не можна зробити ні з якими іншими комахами. Бджоли добре піддаються штучному розведенню, їх можна розмножувати в потрібних кількостях і перевозити на будь-які відстані, що забезпечує планове запилення сільськогосподарських культур.

Відомо, що в результаті підвезення необхідної кількості бджолиних сімей до посівів соняшнику, гречки, коріандру, бавовнику і деяких інших ентомофільних культур їх врожаї підвищуються па 20-30% і більше. Врожаї плодових і ягідних культур при повному запиленні їх бджолами зростають на 30- 40%, а нерідко і на 50%. У закритому ґрунті (теплицях, парниках) заміна дуже трудомісткого ручного запилення роботою бджіл дає господарствам велику економію в робочій силі, і врожаї виходять вище, ніж при ручному запиленні.

Підвищення врожайності при бджолозапилення в порівнянні з вітрозапиленням, а також різними способами механічного запилення пояснюється тим, що по-перше, бджоли відвідують квітки багаторазово, по-друге, торкаючись волосками тіла до маточки квітки, бджола сприяє кращому прилипанню і проростання пилкових зерен; по-третє, бджола несе на собі суміш пилку багатьох рослин (біологічне значення цього вказувалося вище).

Збільшенням маси продукції, одержуваної від багатьох сільськогосподарських культур, не вичерпується позитивна роль бджолозапилення. Внаслідок більш досконалого перехресного запилення, виробленого бджолами, поліпшується зовнішній вигляд плодів, підвищуються їх харчові та смакові якості, зростає вміст цукру в яблуках, жирів в насінні соняшнику і т.д. При запиленні сумішшю пилку, принесеного бджолами, підвищується якість насіння, поліпшуються їх породні властивості. Досліди показали, що з такого насіння розвиваються більш потужні, життєздатні рослини.

Організація і техніка запилення сільськогосподарських культур бджолами

Для організації успішного запилення сільськогосподарських культур треба враховувати особливості роботи бджіл на тій чи іншій культурі. За способами використання бджіл на запиленні всі комахозапильні культури можна розділити на наступні групи: 1) плодові та ягідні деревні і чагарникові насадження, 2) культури, слабо відвідувані бджолами, 3) польові та овоче-баштанні культури, добре відвідувані бджолами, 4) культури закритого грунту.

Запилення плодових і ягідних культур

Плодові і ягідні культури, за небагатьма винятками, добре відвідуються бджолами; це спрощує техніку і організацію їх запилення. Активне втручання людини тут зводиться лише до того, щоб наблизити до запилюваних культур, достатню кількість бджолиних сімей.

Кількість сімей бджіл, необхідна для повного запилення саду або ягідника, визначають, виходячи з таких зразкових норм. На гектар плодових дерев – яблуні, груші, сливи, черешні- потрібно не менше двох сімей бджіл; на гектар малини і великоплідних сортів аґрусу потрібно не менше половини бджолиної сім’ї; на гектар дрібноплідних сортів аґрусу і смородини – не менше 3-3 1/2 сімей бджіл.

Спостереження показали, що вилітаючи за взятком, в плодовому саду бджоли розподіляються на більш обмеженій території, ніж в поле. Вже при віддаленні від пасіки на 500 м кількість бджіл на квітках плодових дерев різко знижується. Отже, щоб запилення було більш повним і рівномірним, треба поміщати пасіку в центрі саду. При великих масивах плодових і ягідних насаджень бджолині сім’ї слід розміщувати групами по 50-60 вуликів на відстані 500 м одна від одної. При такій розстановці на кожну групу сімей припадає 25 га саду і розподіл бджіл по квіткам буде більш рівномірним.

З’ясовано, що бджоли посилено відвідують квітки плодових дерев тільки в перші 2-3 дні після того, як вони підвезені з іншого місця до квітучого саду. У наступні дні відвідуваність квіток бджолами починає досить швидко знижуватися Пояснюється це тим, що частина бджіл у міру ознайомлення з околицями все більш і більш розсіюється по навколишніх угіддях, перемикаючись на інші рослини (наприклад, на кульбаба, суріпицю). Тому пасіку не слід ставити в саду раніше його зацвітання (тримають її в стороні і доставляють в сад вже на початку цвітіння); крім того, її треба тримати в саду не більше 3-4 днів, а потім підвозять з боку нову пасіку, бджоли якої ще не знайомі з околицями. Замінювати пасіки зручно у великих садівничих господарствах, що мають кілька віддалених один від одного масивів саду і кілька пасік. У розпал цвітіння садів треба лише змінити пасіки місцями. При цьому норма сімей на гектар саду може бути знижена приблизно вдвічі, що має велике господарське значення.

Запилення культур, слабо відвідуваних бджолами

До групи культур, які потребують запиленні, але слабо відвідуваних бджолами, відносяться червона конюшина, люцерна (неполивна), льон і деякі інші. Щоб посилити відвідування бджолами квіток зазначених культур, треба застосовувати дресирування, тобто виробляти у бджіл умовний рефлекс на відвідування даних квіток. Для цього бджіл підгодовують сиропом, що мають запах квіток запилюваної культури, після чого бджоли посилено летять на ці квітки. Дресирування у багато разів збільшує відвідуваність бджолами квіток перерахованих вище культур.

Для дресирування бджіл беруть цукор з розрахунку 100 г па кожну сім’ю і розводять його в рівній кількості окропу в чисто вимитого лудженої, емальованому або скляному посуді. Увечері приносять з поля розпущені квітки запилюваної рослини, і, звільнивши їх від зелених частин, занурюють в сироп, охолоджений до температури парного молока. По відношенню до сиропу квітки повинні займати за обсягом приблизно четверту частину. Посуд з сиропом накривають і залишають сироп настоюватися до ранку.

Ароматичний сироп роздають сім’ям щодня (протягом всього періоду цвітіння рослини, що запилюється,) рано вранці, до початку вильоту бджіл з вуликів. Його наливають в маленькі верхні годівниці, які ставлять поперек рамок так, щоб корм могли забирати бджоли з різних вуличок гнізда.

Запилення культур, добре відвідуваних бджолами

До групи рослин, добре відвідуваних бджолами, відносяться: з польових культур – гречка, соняшник, еспарцет, гірчиця, рапс, коріандр, кенаф, цикорій; з баштанних – кавуни, дині, гарбузи; з овочевих – огірки, кабачки, насінники капусти, брукви, ріпи, цибулі. Всі перераховані культури добре привертають бджіл, тому організувати їх запилення нескладно. Необхідно лише підвезти до посівів достатня кількість вуликів з бджолами. Кількість сімей визначають залежно від площі запилюваної ділянки. Зразкові норми кількості сімей для запилення 1 га наступні: гречки – 2, еспарцету – 3, соняшнику – 0,5-1, огірків і бахчі – 0,3 сім’ї.

Дуже важливо, щоб пасіка була підвезена впритул до запилюваного масиву. При цьому чим ближче знаходяться вулики від запилюваних рослин, тим вище урожай цієї культури. На дуже великих або витягнутих масивах, протяжністю 1 км і більше, слід організувати зустрічне запилення: поставити дві пасіки на протилежних кінцях масиву. Загальна кількість вуликів на пасіках, поставлених для зустрічного запилення, має відповідати площі запилюється ділянки згідно із зазначеними вище нормам.

Підвозити пасіки треба до початку зацвітання культур. У тих випадках, коли необхідно перевезти вулики на відстань ближче 3 км, треба спочатку заздалегідь відвезти їх тимчасово на 6-7 км в інше місце; приблизно через 2-3 тижні, коли бджоли відвикнуть про колишньої стоянки, вулики доставляють на призначену для цього ділянку. Таку короткочасну кочівлю доцільно поєднувати з використанням на стороні будь-якого взятка.

Запилення культур закритого грунту

У закритому грунті вирощують огірки, кабачки, дині, кавуни. У кожній теплиці під час цвітіння зазначених культур треба тримати бджіл. Якщо площа теплиці не перевищує 1000 м2, то для запилення достатньо однієї бджолиної сім’ї. Тільки в дуже великих теплицях – площею до 2000-3000 м2 – ставлять по 2-3 родини бджіл.

Вулик з бджолами вносять в теплицю днів за 10-15 до початку цвітіння запилюваної культури, щоб бджоли встигли облетіти і прийти в активний стан. Попередньо ж сім’ю поміщають на 2-3 дня в порожню теплицю для очисного обльоту. Якщо такої можливості немає, то в перші дні утримання бджіл у теплиці з листя рослин доводиться змивати краплі бджолиного калу (садовим шприцом). Внесений в теплицю вулик ставлять в добре освітленому місці, біля південної її стінки, на рівні стелажів, вічком на північний схід. Вічко вулика не повинно затінюватись листям рослин. Щоб вулик не перегрівався променями сонця, скло теплиці ззаду вулика затінюють матом або фанерою.

Після закінчення очисного і орієнтовного обльоту сім’ю оглядають, гніздо очищають і скорочують строго по силі родини. Якщо гніздо залишити розширеним, то крайні рамки швидко покриються цвіллю, а мед закисне. При комплектуванні гнізда треба поставити у вулик рамки з медом і пергою, заготовлені в минулому році.

Щоб підтримати у бджіл активний стан і спонукати їх до посиленого відвідування квіток, необхідно щодня давати родині 100-150 г цукрового сиропу, настояного на чоловічих екземплярах квіток запилюваної культури. Дуже важливо, щоб бджоли в теплиці постійно мали рясні запаси корму. По мірі використання ними меду і перги порожні рамки з гнізда видаляють, а замість них підставляють нові рамки з кормом торішнього збору. Повністю зайнятих медом і пергою рамок слід мати в запасі не менше трьох-чотирьох на кожну сім’ю і своєчасно підставляти їх в вулики з бджолами. Якщо рамок з пергою немає, в різних місцях теплиці ставлять в відрах з водою великі букети гілок верби, ліщини, вільхи та інших пилконосів. Коли чоловічі сережки на цих гілках розпустяться, бджоли будуть брати з них свіжий пилок.

З настанням льотної погоди і зацвітанням медоносів бджолам надають можливість вилітати за межі теплиці Для цього в заскленій стінці теплиці, недалеко від вулика, роблять отвір розмірами 5X10 см. Щоб бджоли швидше знаходили його при вильоті і повернення, скло навколо отвору білять крейдою. Вилітаючи за межі теплиці, бджоли приносять нектар і пилок, що сприяє нормальному розвитку сім’ї. Поряд з польотами на волю значна частина бджіл продовжує працювати в теплиці на квітках вирощуваних тут культур.

З настанням на волі стійкого тепла повітря в теплиці нагрівається більше ніж до 35 °. В таких умовах сім’я сильно страждає від спеки: бджоли знижують роботу на квітках, починається завмирання розплоду. Для усунення цих недоліків вулик з бджолами виносять за межі теплиці і ставлять впритул до її стінки із зовнішнього боку (вічком до стіни), як раз проти того місця, де він містився в теплиці, і на тому ж рівні. Проти вічка в стінці теплиці роблять невеликий отвір і з’єднують його з вуликом так, щоб бджоли мали вихід тільки в теплицю. Таким чином, вулик знаходиться поза теплицею; більшість бджіл працює на волі, але, перш ніж потрапити туди, вони змушені пройти через теплицю. В результаті значна частина бджіл затримується в теплиці на запилювання культури.

Описані вище прийоми дозволяють звести до мінімуму шкідливий вплив на бджіл тепличного режиму, який зазвичай важко відбивається на стані сім’ї. Коли теплиця перестане функціонувати, вулик біля її стінки повертають ввечері вічком в іншу сторону, а отвір в стінці, через яке літали бджоли, закривають.

Для запилення огірків, вирощуваних в парниках, на кожні 500 парникових рам в господарстві має бути не менше однієї сім’ї бджіл. У теплу погоду, коли рами відкриті, бджоли вільно проникають в парники

Взято з

http://pasika.org.ua/%D0%BA%D0%BE%D1%80 ... %83%D0%BB/
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2019, 16:18

Як отримати додаткових 50% прибутку із саду?


Андрій Ярмак, експерт ФАО, розповів про запилення садів, ягідників та овочів відкритого ґрунту як спосіб збільшення якості продукції та підвищення врожайності.
БджільництвоСадівництвоЗапиленняСадАндрій Ярмак
"За останні 9 років Україна збільшила експорт меду в 15 разів. При цьому, ми перемістилися до трійки лідерів аж з 24 сходинки. Наразі, українські бджолярі збирають не більше 10% потенціалу меду. Це пов’язано із станом справ у бджільництві. В Україні практично немає промислових пасік, але майже всі цікавляться можливістю їх створення", - зазначає Андрій Ярмак.

За його словами, дохід від реалізації меду становить понад 90% доходів українських бджолярів, тоді як, наприклад, у США – менше половини. З іншого боку, дохід від запилення в доходах бджолярів України – майже нульовий, тоді як структурі доходів пасічників у США – близько 50%. Дохід від продажу прополісу, маточного молочка, пилку, воску і тому подібного в Україні також є мінімальним.

"Пасічники України зацікавлені в співпраці з садівниками та овочівниками, але не довіряють їм, в тому числі – через проблему отруєння бджіл ЗЗР. Відсутність системи прослідковуваності та контролю якості призводить до того, що український мед, подекуди, продається дешевше китайського. Не дивлячись на усі вади галузі, інвестиції у виробництво органічного меду зростають", - підкреслив експерт.

Він зазначив, що власники теплиць використовують для запилення джмелів. Садівники мають переважно власні, дуже збиткові пасіки з недостатньою кількістю сімей. Подекуди вони використовують запилення як послугу і платять за неї від 300 до 350 гривень за одну бджолину сім’ю.

"При цьому, втрати від недозапилення становлять 50-100 тисяч гривень на гектар для яблучних садів, тоді як витрати на запилення, за умови розміщення чотирьох потужних сімей, становили б усього 1,2 тисячі гривень.

Овочівники відкритого ґрунту та виробники баштанних культур в переважній більшості взагалі не використовують запилення, і майже ніхто не дбає про умови для диких комах-запилювачів.

Щорічно від недозапилення ми втрачаємо 3 мільярди гривень в плодоовочевому секторі – і це приблизні оцінки навіть без урахування втрати ціни від гіршої якості овочів та фруктів. Якщо порахувати окремо кожний сегмент, то втрати по баштанних культурах становлять близько 1 мільярду гривень, по яблуку та груші – до 850 мільйонів гривень, по кісточкових плодах – понад 1,1 мільярду гривень, а по ягодах – понад 120 мільйонів гривень", - зауважив Андрій Ярмак.

Тим часом, роль запилення, у тому числі – штучного, зростає в усьому світі, і може бути дуже перспективним бізнесом.

Показовим є приклад Китаю, де у промислових садах “бджолами” працюють люди, і при цьому робочих рук для запилення садів бракує.

Изображение

"Найгірша ситуація склалася для груш, адже їх квіти взагалі не привабливі для бджіл. Груша в Китаї – надзвичайно важливий продукт, під нею знаходиться 1,3 мільйони гектар. Дикі комахи були повністю винищені внаслідок безконтрольного використання пестицидів у садівничих регіонах, а бджолярів там практично немає, адже для бджіл немає медоносів.

Запилення відбувається вручну, але бажаючих працювати все менше, і середній вік працівників постійно збільшується, що небезпечно. При цьому, запилення одного гектару коштує 600 доларів США за роботу, та приблизно 300 доларів США за пилок. Загальні витрати на запилення груші в Китаї сягають 1,1 мільярдів доларів США!", - підкреслив Андрій Ярмак.

На його думку, і виробникам плодоовочевих культур, і пасічникам варто уважніше поставитися до запилення – адже для обох сегментів це можливість збільшити свої доходи.

"У всьому світі виробники плодово-ягідної продукції вже застосовують сучасні підходи до збільшення врожайності. Наприклад, в США бджолярі і садівники щільно співпрацюють, і, не дивлячись на вартість послуг в межах 52-165 доларів США за бджолину сім'ю в залежності від культури, ця послуга дуже популярна", - зауважив Андрій Ярмак.

Експерт підкреслив, що розміщення вуликів в садах може принести подвійну вигоду. Інтенсивне запилення підвищує врожайність, тоді як мед користується підвищеним попитом як в самій Україні, так і на експорт.

Взято з
https://agroreview.com/news/yak-otrymat ... ku-iz-sadu
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2019, 19:26

Вихід бджоли осмії з кокона

https://www.youtube.com/watch?v=V6_q0GjTnao
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2019, 21:48

Наглядно - як часто відвідують бджоли квітку ожини.

Изображение

Кожна кісточка всередині ягоди та мякоть могла би розвинутися повноцінно якби була запилена, а так розвинулися лише чотири кістянки.

Изображение

Більша частина яйцеклітин була запилена завдяки збільшенню популяції бджіл ми маємо більше розвинених ягід.

Изображение

Це стало можливим завдяки їй.

Изображение

Взято з

http://pollinator.com/blackberry.htm
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2019, 22:03

Є новітні сорти огірків що не потребують запилення, але комахозапильні огірки потребують відвідування бджолами.

Жіноча квітка огірка має завязь з якої в разі запилення утвориться огірок з насінням всередині.

Изображение

Недостатнє запилення - насіння в частині огірка не утворилося і мякоть в тій частині не наросла.

Изображение


Погане запилення.

Изображение


Чудове запилення - повноцінний продукт.

Изображение
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 23 дек 2019, 20:37

Эффективность осмий выше, чем у медоносных пчёл, они способны переносить пыльцу на далёкие расстояния, не теряя по пути ни капли бесценного нектара.
Многим может показаться странным, что диких пчёл, какими являются осмии, кто-то разводит. На самом деле разводить их нужно, особенно учитывая тот факт, что этих трудолюбивых насекомых становится всё меньше (некоторые виды осмий даже занесены в Красную книгу). Хоть осмии и не являются медоносными пчёлами, однако они считаются лучшими опылителями растений, особенно садовых деревьев (абрикосы, вишни, сливы, яблони, груши и т. д.). Свою активность весной они начинают несколько ранее домашних пчёл и могут опылять цветки даже в пасмурную и дождливую погоду. Кроме того, они могут собирать пыльцу даже с тех цветков, которые практически не видны на растении (к примеру, с облепихи).

Преимущества и недостатки разведения

К основным преимуществам разведения данной породы можно отнести:
- высокая эффективность при опылении: одна пчела медонос опыляет в среднем в 5-6 раз меньше, чем осмия. В силу специальной щеточки на брюшке, позволяющей цеплять большое количество пыльцы (на один гектар садов потребуется всего лишь 530-540 самок);
- простота в содержании и постройке пчелиных жилищ;
- неприхотливость к погодным условиям, дождю и сырости;
- отсутствие конкуренции с медоносами за пищу (медоносы собирают преимущественно нектар, а осмии – пыльцу);
- миролюбивость;
- экономность содержания ввиду отсутствия необходимости подкормки сахарным сиропом, канди и белковыми кормами;
- возможность применять в теплицах, на овощных и бахчевых культурах.
Среди недостатков можно отметить лишь ограниченность в функциональном применении, осмии не приносят меда и продуктов пчеловодства, а также непродолжительность жизни (однолетний цикл).
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 25 дек 2019, 19:57

Дикие пчёлы в городе: как получают пользу от осмий
Тридцать дней весны


С первыми лучами весеннего солнца, когда сквозь талую корочку льда пробиваются нежные стрелки подснежников, наступает время рыжих и рогатых осмий. Всего тридцать дней жизни отвела природа этим видам диких пчел. Осмии спешат к первоцветам крымских лесов и степей, а потом исчезают навсегда вместе с нежностью лепестков наших садов.

Дикие пчёлы в городе: как получают пользу от осмий Профессор кафедры экологии и зоологии Таврической академии КФУ им. В.И. Вернадского, доктор биологических наук Сергей Иванов.
На смену осмиям приходят другие дикие пчелы, и для них расцветают новые цветы. «Это не что иное, как глобальная симбиотическая система, - уверяет профессор кафедры экологии и зоологии Таврической академии КФУ им. В.И. Вернадского, доктор биологических наук Сергей Иванов. - В Крыму насчитывается более 500 видов диких пчел, и каждый из них делает нашу жизнь разноцветной».

Хлебцы насущные

О жизни диких пчел Сергей Иванов знает, пожалуй, всё. На его частном дворе, затерявшемся среди многоэтажек, обитают 15 видов этих жужжащих насекомых. Для диких пчел не нужны привычные ульи. Чтобы проснуться в положенный час и успеть за 30 дней продолжить свой пчелиный род, насекомые трудятся не складывая крыльев.

Осмия рогатая.
- Стоит воздуху прогреться до трех градусов, как осмии, рогатые и рыжие, просыпаются, - рассказывает Сергей Петрович. - Они летят на цветы, чтобы собрать пыльцу и нектар. Причем пыльца интересует насекомых гораздо больше. Она является основой хлебцов - пищи для нового поколения осмий.

Во владениях Сергея Иванова домиками для пушистых осмий служат полые трубочки из тростника. Их заготавливают студенты профессора на Симферопольском водохранилище. Затем вязанки трубочек, длина которых составляет порядка 25 см, нужно собрать в пyчки, а пyчок обмотать плотной бумагой. Сделал - вот и получил улей Фабра, названный в честь известного французского энтомолога. В течение четырех дней каждая пчела заполняет полость тростниковой трубочки хлебцами, на которые откладывает яйца. Мед дикие пчелы не делают: он просто не нужен ни им самим, ни их будущему потомству.

Улей Фабра и гнезда-ловушки.
- В отличие от медоносных пчел, дикие проводят зиму в спячке, - поясняет профессор. - Новое поколение осмий вылетит к первоцветам ранней весной и продолжит жизненный цикл. А медоносные пчелы зимуют роем, в спячку не впадают и нуждаются в «топливе» - углеводах, что, собственно, и представляет из себя пчелиный мед.

Оценивая пользу главного продукта жизнедеятельности пчел, обитателей привычных пасек, - меда, собеседник обходится без высоких оценок. Куда большую пользу для человека Сергей Иванов видит в перге и маточном молочке. Именно эти пчелиные изыски являются отменным источником особо ценных для человека белков. Без углеводов, конечно, тоже далеко не уйти, но налегать на них с фанатизмом не стоит. Сладкое, оно всегда коварно, даже если собрано по капельке с самых душистых цветов.

Мохнатые спасатели

К слову, о цветах: профессор Иванов не зря говорит о глобальном симбиозе пчел и растений, созданном природой 50 миллионов лет назад. Каждой пчелке - свой цветок. Так можно в сжатом виде описать единство быстрых пчелиных крыльев и нежных лепестков цветов. И упор в формуле процветания и изобилия делается именно на диких пчел. Эти насекомые, лишенные уменья делать душистый мед, самые лучшие опылители! Медоносные пчелы, по мнению Сергея Иванова, посещая цветки некоторых растений, не занимаются опылением, а попросту воруют нектар. Кроме того, посещая цветки всех видов без разбора, они разбазаривают драгоценную пыльцу, что в определенной мере наносит вряд растениям. О диких пчелах такого не сказать: каждый их вид посещает, как правило, только цветки определенных видов растений.


- Когда я был студентом, за помощью на нашу кафедру обратился агроном из Красноперекопского района Владимир Калмыков, - вспоминает Сергей Петрович. - Там перестала опыляться люцерна, и ее семена стали настолько дефицитными, что перекрыли стоимость черного перца. А всё потому, что цветки люцерны закрыты на замочки. Закрыты от медоносных пчел, но не от их диких родственниц. Пришлось мне по заданию научного руководителя Александра Николаевича Киселева провести два летних сезона на полях. Цель стояла четкая: привлечь на посевы люцерны диких пчел.

Это может показаться фантастикой, замочки на цветах люцерны так устроены, что их могут открыть только дикие пчелы, и только определенных видов. Из-за обработки полей химикатами, загущенности посевов и по ряду других причин важные для люцерны насекомые перестали ее посещать. Комплекс специальных мер, подготовленный студентом Ивановым и его научным руководителем Киселевым, помог решить проблему. Красноперекопский район не лишился важной культуры, что в советские времена отводило от серьезных проблем по партийной части.


Узкий профиль

- Неужели медоносные пчелы никак не причастны к процессу опыления растений? - пытаемся защитить репутацию сборщиков нектара.

- Не так категорично, - признает Сергей Иванов. - Конечно, перенос пыльцы осуществляют и они. Но мы с вами знаем на примерах из жизни: когда человек делает всё, он это делает плохо. Всегда и везде ценятся узкие специалисты, профессионалы своего дела.

Профессиональными опылителями цветов Сергей Петрович называет диких пчел. И признает их труд крайне важным для человека. Дело в том, что цветки садовых деревьев: яблонь, абрикосов, слив и груш - небогаты нектаром, и это делает их малопривлекательными для медоносных пчел. Конечно, можно привезти в сады множество ульев, не оставив права выбора их обитателям. Но стоит ли овчинка выделки, когда опылить цветы и обеспечить завязь плодов могут дикие пчелы!


- Первыми применять для опыления садов диких пчел стали изобретательные японцы, - рассказывает Сергей Петрович. - Их инициативу подхватили в Америке. Специально для этой цели закупили пчел осмий в Европе! Скажу даже так: в Америке деятельность диких пчел продвинули еще дальше. Их используют для опыления и других растений - черники, голубики. На этих растениях также распускаются цветки, богатые пыльцой, которая привлекает диких пчел.

Поскольку в Крыму живет и здравствует немалое количество видов полезных для садоводства насекомых, естественно, возникает вопрос о применении их в сельском хозяйстве.


- К вам обращаются с просьбой привезти опылителей в сад? - спрашиваем профессора.

- Конечно, - докладывает Сергей Петрович. - Это, прежде всего, особо продвинутые дачники, но еще чаще заявки на опыление приходят не от садоводов, а от владельцев теплиц. Мои пчелы прикладывают старания к опылению клубники, земляники и даже цитрусовых!


Чтобы привести в четкое соответствие начало жизнедеятельности насекомых и период цветения тепличных культур, пчел приходится даже разогревать с помощью инкубатора. Главной движущей силой крылатой трудяги является нужная температура окружающей среды. Потеплело - полетела: пыльца переносится с цветка на цветок, завязываются ароматные плоды. Важность очень короткой, но очень насыщенной жизни диких пчел не обсуждается.


К слову, в отличие от медоносных сородичей, пчелы-опылители не спешат пускать в ход свое жало. Они категорически не хотят рисковать собственной жизнью, от которой зависит их потомство. Дикие пчелы являются одиночками. Они могут создавать шумные колонии, но при этом каждая самка готовит хлебцы только собственным деткам. Если не будут заполняться пыльцой и нектаром тростниковые трубочки или другие полости, заселенные дикими пчелами, новое поколение не увидит лучей своего пчелиного солнца. Это страшно даже представить, но без диких пчел, сменяющих друг друга на важном посту опыления цветков, из нашей жизни исчезнут краски весенних степей, летних лугов и лесных полян. Похожие на крошечных медведей пушистые осмии не зря просыпаются самыми первыми. Это их крылышки открывают лепестки первоцветов, занесенных в Красную книгу, и колдуют над завязью наших фруктов. И бог с ним, с тем медом: дикие пчелы сосредоточены на более важных делах!
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 25 дек 2019, 20:57

Изображение

Что должно быть сделано, чтобы способствовать присутствию осмий или иметь эффективных пчел на плодовых полях?
Автор PPT | Сорта растений

Что должно быть сделано, чтобы способствовать присутствию осмий или иметь эффективных пчел на плодовых полях?
Опыление у плодовых деревьев: пчелы, осмии и др. Статья Джорджины Алинс из IRTA и Джорди Бош и Лоры Рокер из CREAF
Опыление необходимо для хорошего производства фруктов. Это утверждение, несмотря на его доказательства, не всегда адекватно рассматривается на фруктовых плантациях на нашей территории, по крайней мере, не во всех задействованных факторах, объясняют Джорджина Алинс из IRTA , а также Джорди Бош и Лора Рокер из CREAF во время сбора фруктов в Сельскохозяйственной школе Альфаррас

При производстве фруктов совершенно точно известно, какими должны быть комбинации сортов для лучшего опыления, но вместо этого мы не совсем знаем, какие насекомые-опылители мы имеем на фермах, и какова их важность в этом отношении.

По этой причине два исследовательских института, IRTA и CREAF, провели исследование для характеристики сообщества насекомых-опылителей, присутствующих на фруктовых фермах.

Таким образом, исследователи изучили 28 ферм в Жироне и Лериде, Каталония, 14 в области органического производства и 14 интегрированных, чтобы попытаться установить, какие виды присутствуют.

В этом исследовании была сделана визуальная выборка насекомых, а также оценены возможные результаты: количество плодов, установленных по ветви, и количество семян. Итак, чтобы узнать, что произойдет, если не будет насекомых-опылителей, была выделена серия ветвей, чтобы насекомые не могли опылять цветы. Из этого опыта можно подтвердить важность опыления насекомых в производстве фруктов.


цветущие фруктовые деревья

Окружающая среда плодового поля также влияет на опыление . Исследование было очень интересным для результатов, которые были получены. Среди них, одним из которых мы можем выделить, является влияние окружающей среды на сельскохозяйственную ферму. Таким образом, число насекомых-опылителей на полях Жироны было выше, чем на Лериде, вероятно потому, что в окрестностях плодовых полей Жироны лес находится
поблизости и служил убежищем для полезных насекомых, а в Лерида лесного эффекта почти не существовала.

Изображение

Тип опыления важен в производстве. Опыление вручную дает тот результат, который дает наилучшие результаты, неосуществимые на уровне товарных культур, но когда результаты сравниваются между свободным опылением и самоопылением, изолированных ветвей, результаты значительно лучше в опылениях. Вот почему насекомые так важны.

Что касается набора фруктов и количества семян, то руководство всегда лучше, чем бесплатное с насекомыми, и, в данном случае, лучше самоопыления. В этом аспекте не было никакой существенной разницы между Жироной или Леридой, ни между органическим или традиционным производством.
В заключение, работа Джорджины Алинс, Джорди Бош и Лоры Рокер указывает на то, что использование насекомых-опылителей является инструментом для продуктивного улучшения плодовых культур на нашей территории, и что мы должны знать, какие насекомые интересуют нас больше всего в том, как они работают или Они адаптируются к условиям наших полей.

Не все пчелы делают . То есть не только пчелы опыляют деревья, но и ряд других насекомых, которые действуют как полонизаторы (шмели, другие пчелы, симфиды ...).

Эффективность опыляющего насекомого определяется, прежде всего, его способностью переносить пыльцевые зерна и откладывать их в женских половых органах цветов. Из всех этих пчел самые лучшие, но не все они медоносные, Apis mellifera , поскольку по оценкам, только на Пиренейском полуострове насчитывается более 1000 различных видов пчел.

Другим фактором, который следует учитывать при опылении насекомых, является поиск взаимодополняемости в их работе, поскольку не все работают на одной высоте дерева и, следовательно, получают доступ к цветам на разных высотах.

Климатические условия, наличие других цветов помимо цветов фруктовых деревьев в растительности или местах, где они могут сделать гнездо: стены с ямами, почвы без травы и т. Д .; они также выступают за создание большего числа сообществ насекомых, которые помогают в поиске взаимодополняемости.

Osmia rufa, изображение Андре Карвата, доступно в Википедии
Рыжая осмия , в образе Андре Karwath , доступная в Википедии

Осмия для опыления фруктовых деревьев . Как мы уже говорили ранее, на Пиренейском полуострове насчитывается более 1000 видов пчел, из которых, в частности, Osmia cornuta , пчелы, известные как осмия или родники, более интересны для опыления фруктовых деревьев, поскольку они более эффективны в Эта задача, чем обычная пчела.


Изображение


( изображение из Википедии из Osmia rufa )

L osmias , как пчелы одинокой жизни в маленьких отверстиях и не активны круглый год,как только летать в цветущем сезоне фруктов, следовательно, вы должны смотреть только после них несколько месяцев в году. Они предпочитают цветы фруктовых деревьев и очень подходят для опыления полей персиков, миндальных деревьев, груш и слив. В случае с яблоком они не работают, потому что при активации они больше не приходят вовремя, так как цветение уже произошло.

Осмия имеет очень интересные характеристики, которые следует учитывать при опылении фруктовых деревьев, и способствует их присутствию на полях. Среди наиболее выдающихся можно сказать, что они не агрессивные пчелы и что они являются видом, совместимым с видом меда.

Осмии летают в более холодных условиях окружающей среды, чем пчелы. Это означает, что в обычные дни они взлетают с полета намного раньше и заканчивают его позже, то есть опыляют больше цветов в день. Также летят дни плохой погоды, чего не делают пчелы.

Чтобы способствовать присутствию осмий на плодовых полях, были приняты во внимание некоторые вещи, такие как:
- Наличие цветов (у трав или рудеральных растений) до и после цветения фруктовых деревьев позволяет заселять популяции осмий в поля, потому что если нет цветов, они уйдут.
- Важно предусмотреть места, чтобы сделать гнездо , иметь тапии из просверленного дерева или аналогичные. Гнезда, которые можно хранить зимой на складе при комнатной температуре.
- Осмии имеют короткий радиус полета, от 50 до 100 метров, поэтому должны быть доступны гнездовые сооружения.каждые 100 метров примерно и лучше сделать много мелких конструкций, чем несколько и очень больших.
- Гнезда установлены на метр высотой и, что лучше, обращены на восток. Если они могут быть покрыты и защищены от дождя, гораздо лучше.
- В местах, где сооружены сооружения для гнездования, важно защитить их сетками от птиц .

Если мы выполним эти простые задачи, у нас будет популяция осмий в области фруктовых деревьев. Пчелы, которые, когда цветы выходят из плодовых деревьев, имеют абсолютное предпочтение к ним, поэтому они будут выполнять полностью эффективную задачу опылителя.

Информация, связанная с данной: Важность пчел и осмий была одной из тем, обсуждавшихся на VIII Дне экологического плодоводства, организованном IRTA и Аграрной школой Альфаррас, Лерида. В этой статье собраны объяснения, которые Джорджина Алинс из IRTA , Джорди Бош и Лора Рокер из CREAF дали по этому вопросу.

Связаться с IRTA : damaris.moreno@irta.cat
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Опыление сада

Сообщение Владимир 61 » 25 дек 2019, 21:40

Одинокие пчелы живут тысячами приключений, чтобы гнездиться
2 июня 2017 г.

Срезать листья, собирать грязь, имитировать целлофан. Пчелы соревнуются тысячами способов сделать лучшее гнездо и защитить его от врагов. Исследователь CREAF Карлос Эрнандес-Кастельяно знакомит нас с этим миром особенностей.




На нашей планете больше видов пчел, чем млекопитающих, птиц, рептилий и земноводных вместе взятых. Из этих 20 000 видов 75% являются одиночными. «Мир опыления выходит далеко за рамки медоносных пчел и, как правило, не знает», предупреждает исследователь CREAF Карлос Эрнандес-Кастельяно. И добавляет: «Если мы говорим об организации, только 10% пчел во всем мире действительно социальны, как пчелы. Практически все остальное - одиночные пчелы , и у них очень разнообразное поведение ».

Абсолютно социальные виды - это те, которые образуют сообщества, разделенные на королев и рабочих, где размножается только королева. Наоборот, все самки одиночных пчел являются плодовитыми и имеют собственного потомства. Когда они размножаются, они делают гнездо с несколькими клетками, и каждая из этих клеток содержит яйцо. Кроме того, они откладывают запас пыльцы и нектара, чтобы личинки, когда они родились, могли правильно питаться и развиваться, пока не станут взрослыми особями. Как только яйца откладываются, матери-пчелы закрывают вход в гнездо, чтобы предотвратить проникновение хищников и других естественных врагов.

Хотя структура гнезда схожа, где и как это сделать, и как ее защитить , она очень разнообразна:

Где тут гнезда?

Это интерактивное изображение, созданное с помощью ThingLink.
Доступно это изображение на thinglink.com.

На местном уровне пчелы выбирают районы с большим количеством солнца, чтобы создать гнездо, так как большинство из них не могут регулировать температуру своего тела и должны брать ее из окружающей среды. Кроме того, они также ищут места с обильными цветами, чтобы их можно было легко кормить. Что касается более глобального уровня, наиболее подходящими регионами для этих насекомых являются сухие и засушливые . Это потому, что влажность является проблемой: она способствует появлению грибов и гниению гнезда.

Как они их защищают?
https://youtu.be/V0uuTiov-w4?t=43

Одинокие пчелы занимают несколько дней чтобы сделать всю структуру гнезда - вкладки, провизию и т. Д. - и, выходя на улицу, чтобы собрать нектар и пыльцу, они оставляют своих детей незащищенными. Это единственный раз, когда клещи или другие насекомые могут войти. Когда матери закончат откладывать яйца, они покроют вход, так что только взрослые люди могут уйти. Даже они не входят снова и фактически умирают вскоре после создания кладки.

«Не могли бы вы написать больше стихов с этими историями об одиночных пчелах, чем о чащах, где преобладают медоносные пчелы? Или с пустынным полем из-за массового использования пестицидов ? Но не только мы можем понять эту поэзию. Природа также делает это, и даже лучше: сложность во всем ее великолепии, разнообразие способов и способов действий является синонимом того факта, что экосистемы работают хорошо », - заключает исследователь.

Взято из

http://blog.creaf.cat/es/conocimiento/l ... e-el-nido/
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Пред.След.

Вернуться в Фруктовые сады

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2

cron