Корова

Обсуждаем своих любимых "бурёнок"

Re: Корова

Сообщение Владимир 61 » 22 ноя 2018, 14:43

Органическая молочная ферма.

https://www.youtube.com/watch?v=0SSUOjs ... W924L1X0Ug
Владимир 61
 
Сообщений: 5018
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Корова

Сообщение Владимир 61 » 19 июл 2019, 15:23

ГРЕЧКОСІНО: гречку можна використовувати як відмінний корм для худоби
Поширити на Facebook Твітнути на Twitter




«У той час як гречку найчастіше вирощують для отримання крупи, ця швидкозростаюча культура також є джерелом корму для худоби, коли поставки корму обмежені або ви маєте справу з надзвичайно коротким вегетаційним періодом, – розповідає Томас Бьоркман, рослинник з Корнельського Університету (США).

Гречана крупа особливо добре підходить для виробників кормів, які з якоїсь причини не змогли своєчасно посіяти звичайні кормові культури. Оскільки гречка любить теплі умови для вегетації, її можна сіяти в червні і навіть в липні.

Через шість тижнів ви зберете корм, схожий за якістю на суміш сіна з трави і люцерни.

Швидке зростання гречки також пропонує гнучкі варіанти посіву. Якщо після збирання озимої або ярої пшениці грунт ще збереже вологість, то є сенс посіяти гречку. Якщо гречка буде посаджена в червні для збору врожаю в кінці серпня, то після неї ви встигнете посіяти овес.

Гречка розм’якшує грунт, створюючи хороші умови для наступного врожаю. Це досить невибаглива культура, яка може вирощуватися з мінімальними витратами на внесення азотних добрив після зернових.

Сильною стороною гречки є її здатність пригнічувати бур’яни. Культура вже через три тижні утворює щільний навіс, ефективно затінюючи бур’яни. Крім того, якщо ви дбаєте про комах-запилювачів, квітучу гречку досить полюбляють бджоли.

У той же час культура не переносить ущільненого грунту. Дрібні коріння рослини погано проникають в ущільнений грунт.

Кращий час для збору гречки на сіно – цвітіння, яке починається через 4 тижні після посадки.

Насіння починає заповнюватися приблизно через 10 днів після початку цвітіння. Після цього цінність корму починає падати. Рослини повинні бути в повному кольорі під час збору врожаю. Саме тоді з’являється найбільша кількість зеленого листя з найбільшою концентрацією білка.

Так як стебла м’ясисті, і при збиранні загальний вміст вологи в гречаному кормі високий, сухе сіно з врожаю отримати досить важко, тому його переважно заготовлювають як сінаж.

Дослідження Університету Корнелла демонструють, що корм з гречки, зібраної в повному розквіті, має вміст білка, подібний кукурудзяному силосу. Гречане сіно прекрасно підходить для великої рогатої худоби, так само як і постійний врожай для випасу.
Взято з
https://agroday.com.ua/2019/07/19/grechane-sino/
Владимир 61
 
Сообщений: 5018
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Корова

Сообщение Владимир 61 » 11 авг 2019, 11:45

Максим Залевський почувається вдячно.
Вчора о 12:08 ·
Про що мовчить Cowspiracy або чому корови потрібні (лонгрід)

Зараз, коли у світі веганство зростає на 800% у рік, хотілось би кілька слів сказати на підтримку корів. Можливо розвіяти кілька поширених міфів, особливо в суспільстві, де люди ніколи не торкались живої корови.

Все моє дитинство пройшло з коровою, скажу мабуть більше, так склалось, що я змінив грудне молоко на коров’яче у шість місяців і буквально виріс на ньому. Тому, коли кілька років назад мені показали фільм Cowspiracy, про страждання тварин у неволі і шкоду тваринницьких ферм, у мене були досить змішані почуття.

Ще тоді я закликав відділити промислово вирощені корови від домашніх, бо справа така, що веганство досить радикальна ідеологія, і на часі мабуть досить корисна, щоб зробити якісь революційні зміни у нашому суспільстві. Проте, я все ж хочу окреслити кілька аргументів на користь домашніх корів і парнокопитних в цілому.

Вже зараз ситуація у світі складається так, що через масовий перехід мілленіалів на веганство, поголів’я парнокопитних скорочуються: наприклад вирощування вівців у Новій Зеландії скоротилось із 70 до 30 млн голів всього за 10 років і ця динаміка спостережується з коровами також. Що вже говорити про Україну, де поголів’я домашніх корів ітак скорочується катастрофічно з кожним роком, у селах їх вже практично не залишилось, бо все вимірюється в надоях та вигідності справи, або ж з точки зору, веганів в етичності. Проте є ряд факторів, які варто було б мабуть включити додатково у сучасний погляд на вирощування корів.

Про етичність
Не знаю, зараз із цими всіма фільмами про жорстокість поводження з тваринами складається таке враження, що тварини, особливо корови, страждають живучи серед людей. Проте це не зовсім так. У нас завжди була корова і ми всі її любили. Вона залюбки нас катала і їла з нами абрикоси, а ми захоплено дивились, як вона випльовує кісточки. Ми випасали всіх корів на селі і знали імена і повадки кожної з них. Повірте, не обов`язково бути переконаним вайшнавом чи веганом, щоб відчувати любов до корів. В Україні корова завжди була напівбожеством. Повірте домашні корови ображаються не гірше від людей і довгі діалоги з ними інколи навіть цікавіші.

Так, можливо, варто переглянути етичність забою цих тварин і створити побільше притулків, де вони б доживали і поновлювали екосистему, як це роблять у Безводному, проте є чимало випадків, де тварини у господарів помирали своєю смертю і їх любили до останнього навіть без спеціалізованих притулків.

У кожному випадку я за те, щоб не плутати промислове тваринництво, де тварини живуть у клітках і не бачать сонячного світла і тваринництво на вільному випасі з етичним поводженням до тварин. Тому, що корови потрібні і людям і планеті.

Для чого корови людям?
У сучасного тваринництва є дві сторони медалі і темна полягає в не оправданому використанні ресурсів для вирощування технічного м`яса, за рахунок зернових. Про це якраз найбільше інформації, і тут масса негативних наслідків від гормонального вирощування до викидів метану. Від такого технічного м`яса варто відмовлятись однозначно. І так як у нас поки немає чіткого поділу між продуктами натуральними і технічними, простіше бути вегетаріанцем. Що в принципі я здебільшого і роблю.

Проте варто пам’ятати про культури народів, що не зможуть вижити без м`яса. Нещодавно мені розповіли про сім`ї монголів, що живуть у степу і там ніщо не росте окрім парнокопитних, теж саме можу сказати про казахів, де я був особисто і багато інших кочових народів. Зверніть увагу, що й наші села теж зникають вслід за зникненням там корів, бо це частина культури нашого народу.

Молоко
Тут мабуть варто сказати про пастеризацію, бо живого його знайти вже досить складно. Але саме “парне молоко” з живими бактеріями і створює імунітет людей, які його споживають.
Усі знають, що діти, де є собака чи кіт в домі, мають кращий імунітет і менше хворіють. Проте з коровою теж саме і натуральні молочні продукти - це той же обмін бактеріями. І чим більше їх у нашому кишківнику, тим ми стійкіші до зовнішніх впливів.

Алергени не отрута!
Такий надпис я зустрів в Італії на кемпінгу і список різних продуктів, з лактозою і глютеном. Нажаль ми ростемо у пастеризованому світі без бактерій, часто до 90% часу проводимо у стерильних приміщеннях і по суті міленіали стали вже новим типом людей, для яких потрапити в звичайне село може бути небезпечним контактом і склянка живого молока часто закінчується отруєнням.

Проте мені здається саме ті спільноти, які контактуватимуть із парнокопитними матимуть більше шансів вижити, коли людей, як монокультуру, охопить якийсь несподіваний стійкий вірус.
Я чомусь переконаний, що без парнокопитних виживання нашого виду у перспективі ще менший, ніж без бджіл.

Про бджоли, авокадо і інжир
Якщо повернутись до етичності, то ідейним веганам у свою чергу було б правильно відмовитись від такого популярного продукту, як авокадо та інжиру. Бо саме на їх вирощування зараз переорієнтувалися країни третього світу і ресурсів на їх вирощування іде не менше, ніж на стейк з говядини. Плюс бджіл возять в таких же клітках, як корів, і нещадно експлуатують для запилення плантацій. Так само нещадно вирубують ліси, щоб забезпечити нових свідомих мілленіалів соєвим тофу, те ж саме можна сказати про оливкову олію.
А чіа і амарант так зросли в ціні, що місцеві індіанці змушені голодувати, бо не можуть собі кашу зварити, через накручені веганами ціни.
Що поробиш, ринок світової торгівлі досить прагматичний, він оперативно реагує на потреби трендів західного суспільства, бо це і є джерелом їх доходу і основою сучасного розподілу ресурсів. Страждають найнезахищеніші.

Проте чи варто при цьому звинувачувати усіх навколо? Чи можливо вибирати місцеву продукцію, перейти з чіа на ячневу крупу, з батату на пастернак, наприклад. А ви куштували коли небуть салат із ріпою чи цукровим буряком, повірте - це смачно. А як зрадіють наші органічні фермери від такого запиту, просто win-win!

Ревайлдінг і карбонові ферми
Можливо ці терміни зараз нові, але саме вони можуть стати визначальними для майбутнього наших корівок і тваринництва в цілому.
Що б ми не говорили про аграрні ферми без тварин, відмову від переорювання на користь мульчування та компостування. Ніщо не дасть такого швидкого приросту біорізноманіття на землі, як робота парнокопитних. Вони є основна альтернатива мінеральних добрив і штучного відновлення родючості ґрунтів. Бо на мікрорівні це знову ж таки насичення бактеріями.
Корівки на пасовищах - це пробіотики для фермерських полів, альтернатива тієї ж антибактеріальної санітарії гербіцидами і фунгіцидами, яка зараз так поширена у наших містах.
Парнокопитні віртуозно розрихлюють грунт і насичують його перегноєм, буквально закопують вуглець копитами в землю, і що б там не говорили зменшують парниковий ефект.

Повертаючись до Cowspiracy, варто аргументувати, що кочівники з оленями в тундрі і колишні стада бізонів у преріях - це по суті прототипи гігантських рукотворних карбонових ферм, що забезпечували існування цілих цивілізацій, а також ріст кореневої системи рослин і стримування СО2. А викиди метану від тварин при цьому незрівнянно мізерний порівняно з тими ж промисловими фермами, де на зерні і гормонах вирощують тварин з абсолютно іншими бактеріями у кишківнику, що генерують інші скупчення газів і страждають у клітках.
Карбонові ферми для корів можуть стати і місцем для самозабезпечення і місцем для виживання, як виду у веганському суспільстві.

Також, згадуючи про ревайлдінг, відновлення дикої природи, що стає трендом у Європі, варто згадати про опустелювання нашого півдня та сходу та відновлення екосистеми річок і боліт, яке можуть зупинити стада корів. Чого варті приклади ревайлдінгу у гирлі Дунаю із закарпатськими буйволами і Беремицьке і те ж Безводне.

Сьогодні людство має достатньо знань і рішень, щоб зберегти природу і забезпечити собі гармонійний розвиток з тими ресурсами що є. Головне не кидатись із крайності в крайність, відчувати взаємозв’язки і потреби.

Якщо ви хочете краще зрозуміти мою ідею, спробуйте побути в середовищі домашніх корів, торкнутися їх, поки вони ще доступні у нашій країні. Бо скоро ці корівки мабуть стануть великою диковинкою.
#cowspiracy #корови #веганство #парниковийефект #карбоновіферми #ревайлдінг #тваринництво
Взято з

https://www.facebook.com/maxzalevski/po ... 0202204181
Владимир 61
 
Сообщений: 5018
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Пред.

Вернуться в Крупный рогатый скот

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2

cron