"Витка квасоля «Ясик» - незаповнена ніша в овочівництві"
Сич З.Д., доктор с.-г. наук, професор для ж-лу "Плантатор"
Овочівництво цікаве тим, що воно, порівняно з рослинництвом, має найбільше напрямів розвитку. Незважаючи на те, що більшість овочевих рослин уже давно відомі людству, але час від час змінюється «овочева мода», яка дає можливість для нових ніш бізнесу. У світових рослинних ресурсах з 10 тисяч рослин, які люди навчилися використовувати, 1,5 тисячі належать до овочевих. Серед них велику увагу звертають на ті, які є важливими ресурсами білка – тобто рослини з родини Бобові. В Україні до найбільш відомих овочевих бобових належать горох, біб, квасоля і вігна, хоча у світі їх аж 36. З точки зору овочівника, ми звикли дивитися на квасолю дуже односторонньо, тобто з погляду лише квасолі овочевої (Phaseolus vulgaris), але поряд з нею населення на городах широко вирощує і квасолю багатоквіткову (Phaseolus coccineus). Свою назву «багатоквіткова» вона отримала за красиві великі суцвіття. Через красиві яскраво забарвлені суцвіття її також називають вогнисто-червоною квасолею чи «турецькими бобами» (за поширення з Іспанії через Балкани), а у західних регіонах «ясіком». Для промислових технологій вона не надається через її високорослість, що вимагає встановлення опор. Тобто, тут необхідне широке використання ручної праці. Зате, на присадибних ділянках вона є популярною і її насіння можна повсюдно знайти на місцевих ринках.
Враховуючи популярність у кулінарії та її технологічні можливості, для задоволення попиту і перетворення цієї ніші на бізнес, у Львівській області створено спеціальний закупівельно-збутовий квасолевий кооператив «Ясік». Досвід минулого року уже дав перші позитивні результати. Ідея кооперації дуже проста: кожний у себе на городі вирощує «ясік», а кооператив скуповує урожай, проводить його післязбиральну доробку (сортує, калібрує, упаковує), зберігає, формує великі партії і проводить дистрибуцію. Результат вражаючий: люди у селах отримали роботу з додатковим доходом до домашнього бюджету, а споживач – цінний білковий додаток до традиційного українського борщу та інших страв. Висока урожайність легко покриває трудові витрати у домашніх господарствах, а ціна у супермаркетах 50 грн (січень 2018 року) цілком доступна для споживача. З часом, після сертифікації виробництва, формування великих партій, забезпечення якості і безпеки появляться можливості розширення цього квасолевого бізнесу і за рахунок експорту.
В Україні вирощують три основні види квасолі – звичайної, багатоквіткової і зрідка - лімської, які мають як кущові, так і виткі сорти. За хімічним складом і технологіями вирощування вони дуже подібні між собою. Квасоля цінується у першу чергу за білок і мінеральні речовини - кальцію, фосфору і заліза. Ця сторона харчової цінності квасолі дуже важлива, якщо врахувати те, що дефіцит білка вкрай негативно впливає на здоров’я населення України. За даними Ільчука М.М. (2003) близько 33 млн українців потерпають від дефіциту білка. Найбільше білка людина споживає з хлібом – в середньому 34,3 %. Добове споживання білка становить в середньому 85,9 г (за норми 90 г). Аналіз світової літератури свідчить про те, що відносна ціна однієї умовної енергетичної одиниці з білка у бобових культур найнижча і становить в Україні 0,16 коп. Для інших продуктів харчування така ціна значно вища. Наприклад, у культивованих грибів – 8,93 коп, у свинини – 2,92, в яйцях – 5,91 коп.
Для досягнення успіху у квасолеву бізнесі слід враховувати усі особливості вирощування. Успішне вирощування всіх видів квасолі сильно залежить від тривалості вегетаційного періоду сорту за певного комплексу елементів технології. Пізньостиглістю відрізняються всі сорти квасолі з витким стеблом, які окрім цього вимагають встановлення опор у вигляді високих кілків, сітчастої шпалери, або сумісного вирощування з кукурудзою.
Квасоля багатоквіткова (Phaseolus coccineus, або Ph. multiflorus) – рослина особлива. Вона походить з вологих гірських районів Центральної Америки. В Європу вона потрапила на початку XVI століття через Іспанію, а в Україну – через Балкани (звідси ще одна її назва «турецькі боби»). Гірське походження відбилося на її «поведінці», а саме - у Передкарпатті вона почуває себе найкраще. Добре росте і плодоносить на Поділлі, Волині, Поліссі та Лісостепу. Зате у Степу лімітуючим фактором для неї стає низька відносна вологість повітря. Навіть за достатнього поливу, генеративні органи квасолі багатоквіткової практично повністю осипаються в суху спекотну погоду, що різко знижує урожайність. Одночасно скорочується тривалість періоду цвітіння. Критичною фазою розвитку рослин є формування бобів, коли вимоги до вологості повітря найвищі.
З біологічних особливостей цього виду квасолі слід відмітити також її високі вимоги до тепла. Її починають висівати лише тоді, коли температура ґрунту на глибині сівби (7 – 8 см) піднімається до 16 °С – у сортів з темним насінням, і до 18 °С – у сортів з білим насінням. Незважаючи на те, що вона «любить» тепло, але за температур вище 29 °С не відбувається запилення. Рослини лише рясно цвітуть, а пилок – стає стерильним. За типом запилення квасоля багатоквіткова відноситься до універсальних. Тобто, хоча вона добре переносить самозапилення, але у випадку відвідування квіток джмелями і бджолами – відбувається перехресне запилення. Ось чому на городах населення вирощує лише сортові суміші. У випадку чистосортного насінництва просторова ізоляція повинна складати не менше 50 метрів. В ідеальних умовах, навіть за відстані 800 м є певна ймовірність перехресного запилення. З іншими видами квасолі цей вид не перезапилюється.
Враховуючи те, що вона переносить незначне затінення, створюється можливість для її вирощування у зріджених сумісних посівах з кукурудзою, яка стає опорою для витких сортів. Звичайно, тут слід врахувати забезпечення вологою і мінеральним живленням. Великі вимоги квасоля багатоквіткова ставить до ґрунтів. На важких кислих чи засолених вона рости добре не хоче. Оптимальна рН 6 – 7,5. Не переносить і тривалого перезволоження. На коренях розвиваються специфічні для квасолі азотфіксуючі бульбочкові бактерії. Здебільшого на наших городах уже давно сформувалася специфічна корисна мікрофлора азотфіксуючих бактерій. Водночас, за нашими дослідженнями на сірому лісовому ґрунті дослідного поля кафедри овочівництва НУБіП України (2010) після обробки спеціальними квасолевими штамами можна отримати додаткову урожайність до 15 – 20 %. Водночас, слід відмітити те, що якщо для сої таких препаратів багато, то для квасолі можна провести обробку насіння такими препаратами: нітрофікс (нітрагін) – 200 мл/ на гектарну норму висіву, нітрофікс марки Ж (норма використання аналогічна) і оптімайз – 2,8 л/ т насіння.
Дуже добре, особливо на бідних супіщаних грунтах, вносити мікродобрива (бор, марганець, молібден). Це сприяє підвищенню врожайності прискорює цвітіння. Молібденові добрива активізують діяльність бульбочкових бактерій. Бормагнієвий сульфат (60-70 кг на га), сірчанокислий марганець (12-16 кг на га) вносять восени під зяблеву оранку. Молібденовокислий амоній (1 кг на га) застосовують для позакореневого підживлення, розчинивши його в 600 л води. Сучасний ринок мікродобрив дуже широкий, що створює усі можливості для широкого їхнього використання.
Щодо технологій вирощування виткої багатоквіткової квасолі «ясік», то тут, як ніде, є багато варіантів комбінування. На городах нею ущільнюють картоплю, обсаджують краї городів, висаджують заради декоративності тощо. У зв’язку з тривалим періодом висаджування впродовж цілого травня, інколи практикують вирощування і на порівняно великих ділянках після салату і редиски.
Вітчизняних сортів і гібридів немає, хоча у країнах ЄС такі уже є і широко використовуються, як для отримання свіжих бобів-лопаток, нестиглого насіння «фляжолє» для консервування і заморожування, і стиглого насіння. Зате в Україні дуже багато місцевих популяцій, які відрізняються висотою рослин, забарвленням квіток (біле, червоне, двоколірні), величиною (маса 1000 насінин від 1000 до 1600 г) і забарвленням насіння (біле, з малюнком на бузковому тлі, чорне).
Деякі проблеми виникають з хворобами, які передаються через насіння – фузаріоз і бактеріоз. Для контролю цих захворювань цього рекомендують широко використовувати біопрепарати, зокрема обробляти насіння грибами антагоністами (псевдобактерін-2, фітоцід, фітоспорин, агат-25К). Ефективним і безпечним методом є обробка грибами-антагоністами з роду Триходерма. Підвищити врожайність та стійкість проти хвороб можна за допомогою обробки насіння вогнем (вогнева обробка) з експозицією 0,24 с, що підвищує врожайність на 9,9 – 10,7 %. Найпростіше це можна зробити, повільно просипаючи насіння через полум’я паяльної лампи.
Догляд за рослинами квасолі багатоквіткової має свої особливості залежно від сили росту рослин. Для її витких сортів обов’язковим елементом є встановлення опор, що збільшує витрати та зумовлює використання ручної праці для догляду за рослинами і збирання врожаю. У якості опор використовують сітки, кілки або живі опори з кукурудзи. Звичайно, найдешевшими є живі опори, але вони вимагають широких міжрядь 110 – 140 см ( у рядку 50 – 70 см). Особливо варто звернути увагу на збалансоване живлення рослин і поливу, з таким розрахунком, щоб вистачило кукурудзі і квасолі. Найпростіше використати кілки (висота до 2 м). Їх розставляють окремо, або зв’язують верхівками по чотири штуки. Це має вигляд своєрідного «живого вігваму», який дуже стійкий проти вітру, а продукція є чистою і вирівняною. У випадку встановлення кожного кілка окремо, їх заглиблюють на глибину не менше 20 см, що надає їм відповідної стійкості. У випадку суцільного висаджування оптимальною схемою є 90 х 90 см (12,5 тис. кілків/га). У кожну ямку висівають по 2 насінини, що гарантує повнішу завантаженість використаних опор. Можна вирощувати і з використання сіток, але відстань між опорами не повинна перевищувати 1,5 м, тому що велика маса рослин розтягує сітку, особливо після дощу.
Основним фактором зниження товарності є грибні, бактеріальні та вірусні хвороби. У мокрі роки великої шкоди молодим бобам-лопаткам квасолі завдають антракноз (Colletotrichum lindemuthianum (Sacc. et Magn.) Briosi et Cav.), сіра та біла гнилі (Botrytis cinerea Pers.; Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary). Серед бактерій високою патогенністю виділяється бактеріоз, який зумовлюється двома видами – Xanthomonas campestris pv. phaseoli (Smith.) та Pseudomonas syringae pv. Phaseolicola (Burkholder) Young et al. Велика небезпечність вище зазначених грибних та бактеріальних хвороб є те, що вони переходять з поверхні бобів на насіння і можуть швидко поширитися у процесі післязбиральної доробки та логістики. Деформація бобів спостерігається після ураження рослин вірусними хворобами – жовтою (Bean yellow mosaic virus) та звичайною мозаїками (Bean common mosaic). Масове поширення вірусних хвороб спостерігається у роки епізоотій попелиці бобової. За недостатнього забезпечення ґрунтовою вологою, і особливо за низької вологості повітря відбувається деформація лопаток. З шкідників великої шкоди завдає квасолева зернівка (Acanthoscelides oblectus Say).
Якщо у традиційному овочівництві на низькорослих кущових сортах квасолі з дружним розвитком проблеми контролю поширення за збудниками хвороб і шкідників вирішуються порівняно легко з допомогою дозволених агрохімікатів, то для високорослих сортів у вирішенні захисту росин є кілька перешкод. Однією з них є тривалий період вегетації і розтягнутий період цвітіння. На одній і тій же рослині можуть бути як стиглі боби, так і продовжуватися цвітіння.
Щодо органічного напряму виробництва, то тут варто звернути увагу на кілька найпростіших способів. Зокрема, з агротехнічних технологічних прийомів варто слідкувати за густотою, щоб сприяти провітрюванню. Квасолева зернівка сильніше пошкоджує сорти з білими квітками і насінням. Проти попелиці, трипса і павутинного кліща ефективним є біопрепарати актофіт (2 – 3 л/га для одного обприскування) і натургард (0,3 – 1,0 л/га). Проти хвороб використовують кількаразове обприскування біопрепарами агат-25 (30 г/га), казумін 2Л (1,5 – 2,0 л/га) і псевдобактерин-2 (до 1,0 л/га).
Насіння у сухих бобах зберігають під навісами, які добре провітрюються і промерзають, а лущення проводять безпосередньо перед реалізацію. Розрахункова урожайність насіння досить сильно коливається і становить 1,0 – 2,0 т/га, що у перерахунку на одну опору за густоти 12,5 тисяч становить 80 – 160 г.
В Україні розроблено стандарт щодо технології вирощування квасолі – ДСТУ 4794:2007, у якому можна знайти багато цінних вказівок. В країнах ЄС основою для оцінки якості є стандарт ЕЭК ООН FFV-06, який гармонізовано до стандартів України – ДСТУ ЕЭК ООН FFV-06:2007 «Квасоля. Настанови щодо постачання і контролювання якості».
Контакти купити #Ясьо
https://www.facebook.com/Yaskobean/Взято з
https://www.facebook.com/groups/organic ... 038969404/